Днями дізнався про затримання Олександра Огороднікова, одеського націоналіста, котрий взяв на себе відповідальність за підпал офісу партії регіонів, що відбувся в січні цього року. Відразу прокрутивши в голові ситуацію, співставив її з подвигом Миколи Лемика, який також без вагань зізнався у скоєному, на знак протесту проти голодомору. Тоді за спинами Лемика в рядах ОУН крокували сотні тисяч молодих, хлопців і дівчат, які прагнули змінити тодішню систему, яким потрібен був поштовх вперед, і цим поштовхом став відважний молодий хлопчина, що зміцнив віру в серцях і твердість думки. В свою чергу Микола розумів, що він не один, і відчував підтримку з боку товаришів по спільній справі.

Історія має здатність повторюватись. Ця ситуація не є виключенням. Зараз з боку Олександра відбувся поштовх для нас з вами, тому задумаймось над цим й зробімо відповідні висновки. Йому нині як ніколи потрібна наша допомога, він має відчути «вогонь» в наших душах і серцях, побачити, що він не один, а поряд з ним крокують такі ж ідеалісти, а не чергові зайди, які продадуться за «пачку макаронів». Олександр став особистістю, що віддала найближчі кілька років в ім’я жертовності, заради кращого майбутнього, яке творити тільки тобі і мені. Залишитись осторонь, відійти крок назад вже не можна, а якщо можна, то не в наших лавах. Сміливо кажучи, Олександр Огородніков – символ теперішньої боротьби, це Герой Нашого Часу! Знаю, що про зроблене він ні краплі не шкодує, а розуміє, що це лише початок. А про тих хто буде дорікати: «що він такого зробив?», порада одна – підіть зробіть щось краще, а не засмічуйте непотрібними коментарями Інтернет!