Насамперед , хотілося б почати з того, що даний посібник задуманий з метою більше освітити та підказати про те, з чого почати і як вести боротьбу, і є швидше рекомендацією, ніж інструкцією до дії.
Потрібно окремо розглянути саму схему формування правих "автономних осередків" – вільних товариств.
Основою для створення та існування автономного товариства є коло друзів; довіра; згода; таємність; плани на випадок можливих ситуацій; небагато сміливості і дія!
Вільне товариство - коло друзів, що знають переваги, слабості, життя один одного, що вже знайшли спільну мову і ставлять перед собою одну або кілька цілей. Така група - не тимчасове утворення, а зручна мінлива структура, створена на основі співтовариства зацікавлених, що довіряють один одному людей.
Розмір автономних груп може коливатися від двох до, скажемо, п'ятнадцяти чоловік залежно від її роду діяльності. Але група не повинна бути настільки численною, що неформальне обговорення питань стає в ній неможливим. Ви завжди можете розділитися на кілька груп, якщо вас достатня кількість.
Вільні товариства можуть бути практично непереможні. У них не можуть проникнути вороги, тому що у всіх її членів загальне минуле й близькі відносини, і немає потреби інформувати кого-небудь із боку про їхні плани та діяльність. Вони більше ефективні, чим більшість професійних військових: вони в стані пристосуватися до будь-якої ситуації, їм не потрібно проштовхувати свої рішення через складну систему затвердження, всі учасники можуть діяти та реагувати негайно без очікування наказів, з повним розумінням того, чого очікувати один від одного. Взаємне натхнення, на якому вони засновані, ускладнює їхню деморалізацію. Вони функціонують без потреби в ієрархії та примусі. Важливіше всього те, що мотивацією для автономної групи служать спільні бажання та відданість, а не вигода або обов'язок.
Вільні товариства функціонують по моделі консенсусу: рішення приймаються колективно, ґрунтуючись на потребах і бажаннях кожного учасника. Демократичне голосування, при якому більшість вирішує все на власний розсуд, а меншість змушена при цьому тримати язик за зубами, неприпустиме у вільних товариствах. Якщо група хоче нормально функціонувати та зберегти себе, думка кожного учасника повинна бути врахована. Для будь-якої акції, члени групи спільно встановлюють, які їх особисті та колективні цілі, ступінь готовності ризикувати (кожний окремо і група в цілому) і чого вони очікують один від одного. Після рішення цих питань, розробляється план.
Автономна група звітна тільки сама перед собою - це одна з її найбільш сильних сторін. Вона не обтяжена процедурами, властивими організаціям, труднощами досягнення згоди з малознайомими людьми і більшими колективами, необхідністю звітувати перед людьми, безпосередньо не залученими на акцію.
Члени вільного товариства прагнуть до консенсусу один з одним. Кожному вільному товариству варто прагнути до схожих відносин з іншими активістами та групами або, щонайменше , прагнути до подібного зближення, там де це можливо. Поширення практики вільних товариств і участь у них повинні приносити людям позитивні емоції, а не страх і обурення. Люди повинні прийти до визнання цінності моделі вільних товариств, прийти до її застосування: від спостереження за її успіхами до конкретних результатів від її застосування. Одна автономна група може взаємодіяти з іншою, утворюючи так званий блок. Структура блока дозволяє більшому числу людей діяти з тими ж перевагами, що дає одиночна автономна група. Якщо потрібна швидкість або таємність, бажана зустріч делегатів від груп, ніж всіх їх у повному складі. Якщо важлива координація, групи або їхні делегати можуть домовитися про методи зв'язку в розпал акції. За роки співробітництва різні вільні товариства можуть знати один одного як самих себе. Для них зручніше та результативніше стає працювати разом.
Коли декільком блокам потрібна координація, особливо на масових акціях (наприклад, на великій демонстрації, акції прямої дії), вони можуть провести збори делегатів. Найбільш ефективні ті збори делегатів, де різні вільні товариства і блоки можуть проінформувати один одного про свої наміри, обговорити стратегію і прийти до консенсусу.
Автономна група - не тільки найкращий формат для прямої дії. Вам потрібно завжди відвідувати будь-які події, що може зміцнити дух вільного товариства (наприклад концерт,спільні заняття спортом, туристичні походи і т.д.)! Без структури, що допомагає від ідеї перейти до дії, без друзів ви паралізовані, позбавлені власного потенціалу; з ними ж ви сильніше в десять або в десять тисяч разів! "Навіть не сумнівайтеся, що невелика група думаючих переконаних людей може змінити світ. Тільки так завжди і було", - писав один американський антрополог. Він мав на увазі вільні товариства незалежно від того, знав він цей термін чи ні.
Вам не треба шукати революційну організацію, щоб почати діяти: ти і твої друзі і є ця організація. Разом ви можете змінити світ. Припиніть дивуватися тому, що відбувається, або міркувати, чому нічого не відбувається і ухваліть рішення щодо того, що ж відбудеться. Потрібно бути не просто глядачем (на демонстрації, акції протесту) що чекає, коли йому скажуть, що робити. Візьміть за звичку обмінюватися своїми пропозиціями та ідеями про те, що у всіх цих місцях повинно відбутися й втілюйте ці ідеї в життя.
Для повноцінного функціонування автономних груп і більших структур, також заснованих на консенсусі та кооперації, важливо щоб усі могли покластися один на одного, будучи впевненими у виконанні взятих зобов'язань. Коли план затверджено, кожному учасникові групи та кожній групі блоку варто вибрати не менш одного моменту, необхідного для підготовки і виконання плану, і запропонувати повністю взяти цей момент на себе. Цей вибір означає, що взята справа буде,так чи інакше доведена до кінця, не дивлячись ні на що. Якщо ви забезпечуєте телефонну "гарячу лінію" юридичної допомоги для своєї групи під час демонстрації, ви повинні підтримувати її,навіть, якщо ви хворі (у межах розумного або домовитися про виконання цього завдання кимось іншим). Якщо ваша група пообіцяла зробити транспаранти для акції, переконайтеся, що вони готові, навіть якщо це означає не лягати спати всю ніч перед акцією. Згодом ви довідаєтеся, як справлятися з важкими ситуаціями, на кого можна покластися в таких випадках, а інші довідаються, наскільки вони можуть покластися на вас. Важливо зазначити, що вільні товариства не повинні бути настільки великими, щоб виникала потреба у формальних структурах для обговорень або більших зборах.
Можливі формати зборів:
1 Обговорення йде по колу, кожний виступає по черзі. Підходить для невеликих автономних груп.
2 Більше підходить для великих зборів. Збори починаються із вибору модератора - людини, що допомагає підтримувати конструктивне обговорення, що не відхиляється від теми та стежить, щоб люди, які піднімали руку, мали змогу висказати свою позицію, не перетворюючи збори в балаган. Потім люди пропонують теми для обговорення на зборах і вирішують у якому порядку вони будуть обговорюватися (якщо підтискає час, установлюючи скільки часу приділяється на обговорення кожної конкретної теми). Після цього обговорюють кожен пункт і приходять до консенсусу. Учасники також можуть: робити коментарі в процесі обговорення, що спонукують людей зібратися, коли вони відволікаються, або пропонувати зробити перерву, щоб розім'ятися і провести обговорення в групах меншого розміру. Коли приходить час ухвалення рішення по якійсь темі, учасники роблять пропозиції, пропонують виправлення доти, поки група не прийде до консенсусу.
Як зібрати народ
У багатьох молодих організацій та сама проблема - недостатня кількість людей. Чисельність груп на місцях поки що не велика, тому об'єктивно це приносить труднощі.
Існують такі способи вирішення цієї проблеми:
-запросити знайомих соратників . Недолік: у цього тільки один, якщо все відбувається занадто швидко і безконтрольно, то наслідки можуть бути непередбачені.
-потрібно затягувати знайомих. Спершу таких знайомих необхідно ніби ввести в коло групи, а потім подивитися - якщо люди вливаються, то можна ознайомити з планом якоїсь акції, якщо свої люди, то від запрошення не відмовляться. Якщо акція вдалася, вони можуть прийти ще раз, а потім попросити прийняти в товариство.
Як почати діяти
Поступово починає складатися якась основа активістів. Вони - базис майбутнього. Поки цей шар невеликий. В основній масі ми усе ще малодосвідчені, іноді не рішучі, у деяких не вистачає елементарних навичок. Все це наживне. Але як "нажити" досвід, як робити акції?
Є певна категорія людей, яким усе не подобається. Вони відмовляються від активності під тим приводом, що потрібно видумати щось таке-сяке, ну а потім уже почати це здійснювати. Говорять, що спочатку потрібно видумати супер нову теорію, відшукати мега досвідчених, фізично і розумово розвинених активістів і тоді почати діяти. Це всі відмовки та виправдання власної нерішучості. Специфіка нашої діяльності в тому, що прийти до якихось висновків можна тільки на практиці. Неможливо прийти до практичних результатів, тільки сидячи в чотирьох стінах і роздумуючи над ними. Тільки переконання, підкріплені діями, роблять вас чимось більшим, ніж власником паспорта громадянина України.
Проведення акцій
Ми повинні брати у свої ряди не млявих сонних людей, які щось невиразно мукають про "ідеї білої раси", а рішучих хлопців. Для проведення акції Вам знадобиться 2 головних елементи - мізки і бажання щось реально робити. Все інше прийде згодом з практикою.
Перше, що повинен знати кожен учасник нової групи автономів: потрібно вибрати привід для акції. Привід для акції знайти простіше простого - підвищення тарифів на комунальні послуги, місцеві проблеми суспільно-політичного характеру, свавілля діаспори іммігрантів, запуск екологічно небезпечного виробництва, або вираження солідарності з іншими товаришами з України та закордону.
Якщо Ви думаєте, що групою в 2-5 чоловік не можна зробити нічого, то глибоко помиляєтеся, так як акції бувають як мінімум двох видів - масові і всі інші. Немасовими акціями можуть служити окремі акції прямої дії, такі як хуліганські акції на зразок розмальовування стін будинків державної влади, закидання об'єктів Вашого "гніву" фарбою та іншими предметами. Для всього цього зовсім НЕ обов'язкова велика чисельність групи. Саме головне - дати про себе знати (залишити листівки з викладом своєї позиції із назвою нашого руху та посиланням на цей ресурс). Про Вас повинні говорити, інакше акція може вважатися проваленою і зробленою марно. Це - Ваш шлях до збільшення організації і до поширення інформації про "Автономних правих" і про автономний рух взагалі.
Тепер зупинимося на проведенні масових акцій (ходів, пікетів, мітингів, демонстрацій та ін.), до яких залучаються інші групи, якщо це можливо. Акції можуть бути санкціонованими (дозволеними органами місцевої влади) і несанкціонованими. Проводити несанкціоновані масові акції краще як можна рідше, у крайніх випадках, коли привід для акції з'явився раптово і акцію потрібно провести якомога швидше (у такому випадку, Ви, звичайно, просто не встигнете подати повідомлення та одержати дозвіл на проведення заходу) або коли акцію необхідно провести, але влада не дає на неї дозволу. З іншого боку, якщо Ви відчуваєте в собі достатньо сил й зухвалості, цілком можна проводити і несанкціоновані акції, тобто не запитувати дозволу в чиновників. Але в такому випадку будьте готові посидіти кілька годин у відділенні міліції й поспілкуватися з "представниками влади" особисто. Для того, щоб одержати санкцію на проведення масового заходу, ідете в міську або районну адміністрацію. Там можна одержати відомості про документи, які потрібні подати для дозволу, і про форму їхнього заповнення. Як правило, це тільки повідомлення про проведення масового заходу. Складаєте заявку - від групи громадян або від зареєстрованого об'єднання ( фіктивне об'єднання, що існує тільки на папері, але має юридичну адресу).
У повідомленні вказується: привід проведення заходу, дата й час, місце проведення. Також указуються паспортні дані і прописка відповідальних за проведення заходу осіб, їхні контактні телефони. Відповідальні за акцію ставлять свої підписи. Повідомлення складається у двох екземплярах і подається приблизно за 10 днів (можна й раніше) до дати проведення акції. Відповідь адміністрації повинна бути мінімум за п'ять днів до події.
САМЕ ГОЛОВНЕ! Необхідно заздалегідь сповістити про акцію, що готується, журналістів. Це можна зробити по телефону, факсу, електронній пошті. Назвіть свою акцію як можна пафосніше і голосніше. Тримаєте руку на пульсі громадського життя! Якість та оригінальність акції залежать тільки від Вас. Придумуйте різні способи проведення заходів! Не варто зациклюватися на одних пікетах і маршах - вони швидко набридають і ЗМІ, і громадськості, і Вам самим. Організовуйте концерти, акції пам'яті чи протесту. Веселіться!
Якщо на Вашу акцію прийшли люди, чия присутність далеко не бажана, не бійтеся попросити їх піти. Якщо прохання не допомагають, існує багато інших способів змусити їх піти...
Детальний звіт про проведену акцію повинен бути, якомога швидше відправлений на електрону адресу цього сайту або викладений на форумі. Бажана наявність світлин з акції. Якщо є така можливість, непогано б мати відеозапис із проведеного Вами заходу. Всі ці фактори грають на користь руху.
Чорний блок
Чорний блок – це неформальне об’єднання автономних національних соціалістів, який найбільш широко використовується під час демонстрацій і має свій альтернативний стиль в одязі. Банери та чорні прапори є досить важливою складовою Чорного блоку. Вони несуть інформаційний зміст та роблять акцію більш урочистою.
Учасники ЧБ одягнені в чорний одяг, який не тільки виглядає сучасно, але й об’єднує масу в одне ціле і додає поваги. Зміна стилю передбачає відмову від важкого взуття та дутих курток (бомберів). Головна перевага даного стилю полягає в анонімності, що в умовах теперішнього посилення моніторингу Системою, досить ускладнить дії з ідентифікації окремих особистостей і їх подальшого переслідування. Також цей стиль є сучасною альтернативою мілітарному та скінхедівському стилям, які асоціюються у більшості людей з відкритим насиллям і відвертим культурним дебілізмом. Агресивний імідж вже віджив своє і був неодноразово опоганений як і представниками правого руху, так і засобами масової інформації.
Перший масовий виступ Чорного блоку відбувся Першого травня (Національний день Праці) 2004 року в Берліні. З того часу він поширився на всі країни Європи, які мають прогресивний правий рух. Так і в Україні "ультраправі" вже готові відкинути «консервативну старомодність» і своєчасно та гнучко реагувати на реалії, що змінилися.
Проведенням акцій протесту ми забезпечуємо існування в країні стурбованої громадськості,а також здобуваємо нових однодумців. Здається, що такі люди знайдуться завжди і з будь-якого питання. Але це не так. Існує маса речей, на які активісти не звертають уваги або просто про них не знають.
Одна акція що-небудь змінити не в змозі. Потрібна кампанія протестів. Її ціль - постійно тюкати владу по голові. У локальному питанні або не в ключовому для них вони можуть поступитися або підкорегувати, зм'якшити свою позицію. Владі не подобається шум із приводу її діяльності. Вона його всіляко намагається інформаційно заглушити, а також заважати самому проведенню акцій. Вони просто хочуть всім дуже чітко демонструвати, що вулиці належать їм. В інформаційному ж плані влада ініціює відповідний потік інформації, повний різних перекручувань, а іноді повної брехні. Зрозуміло, що владі легко забезпечити, як поширення, так і "переконливість" своєї позиції. Але коли шум довго не вмовкає і навіть наростає, і некомпетентність влади стає очевидна всім, вона відступає. Саме підняттям цього шуму автономні активісти і повинні займатися у випадку, коли проблема має локальний характер. Ключова роль тут належить інформаційній війні: важливіше не те, наскільки вдала була акція, а те наскільки добре було забезпечено її висвітлення в ЗМІ. Це не означає, що вуличні акції повинні бути основним заняттям. Це просто один з ефективних методів агітації, залучення соратників, впливу на владу в деяких питаннях і розшатування системи.
Націоналісти у своїй діяльності повинні не стільки займатися локальними питаннями або виступати проти неоліберальних "реформ", підтримуючи в такий спосіб державний патерналізм у той час як ми виступаємо за корінну перебудову устрою суспільства. Ми повинні пропагувати точку зору національних соціалістів з різних питань і пропонувати людям серйозну альтернативу в їхньому повсякденному житті, впливати на зміну їхніх поглядів і вчинків. Революція саме і буде полягати в тому, що кожен українець полюбить Батьківщину понад усе, а кожного українця як самого себе.
Хочеш щоб щось змінилося? Дій сам!
Крім тебе це нікому не потрібно! Дій сам!
Death Penalty
Эта статья на русском языке:
Рекомендации к автономному сопротивлению
