Час змін

Критична оцінка власної діяльності досить важлива для того, щоб визначити власні помилки і недоліки і, виходячи з цього, перейти на якісно новий рівень. Аналізуючи діяльність правого руху, можна констатувати тільки його розбиття на табори з різними світоглядами і кінцевими цілями. Такий стан речей породжує суперечки в середині руху, заганяє його в нікуди і ніколи не дасть результатів. Іншими словами, борці з системою роблять їй подарунок – стають на безперспективний шлях самознищення.

За весь час існування руху якість була менш важливою ніж кількість. Так і не були встановлені стандарти, що призвело до накопичення невідповідних і неадекватних людей в рядах правих. Нібито політичний і громадський рух дедалі став нагадувати аполітичну вуличну субкультуру, наслідуючи весь притаманний їй негатив. Політична ідеологія почала виражатися значною частиною правих на рівні нецензурних висловів про жидів і нігерів, а пропаганда обмежувалась малюванням свастик і тризубів. Відверта культурна тупість багатьох призвела до негативного відношення до руху та ідеї в цілому.

До «проблемних» людей можна зарахувати тимчасових активістів, боягузів та невдах, неадекватних особистостей і побутових алкоголіків. Немає потреби окремо розбирати кожну з цих груп, так як вони не мають чітких меж і кожен з товаришів сам знає, про що йде мова, адже неодноразово стикався з ними. Саме ігнорування якості стало причиною накопичення баласту, з яким можна назавжди погрузнути в болоті бездіяльності, провалів та інших негараздів.

Серйозною загрозою є особистості, які створюють конфліктні ситуації, що призводить до конфронтації в середині руху і роздрібнює його. Створення нових ідеологій та організацій, що породило «боротьбу» за прихильників, ідеологічні та релігійні конфлікти, нічого не дали, навіть навпаки, нанесли удар по єдності руху.

Розглядаючи методи діяльності, можна розділити рух на дві частини – організований і позаорганізаційний. Перший визначається застарілими класичними формами, зокрема прагненням створити чіткі ієрархічні структури, а радше закріпити пов'язані цим формальності на кшталт партквитка і легалізувати організацію в її реальному вигляді. Розбудова своєї структури за правилами системи, але будучи слабше її в рази, не дозволяє вести боротьбу на рівних. Це призводить до обмежень і заборон на діяльність організацій, або їх контролю з боку системи або ж занепаду самих організаційних форм через намагання «пристосуватися» до системи і безуспішну діяльність. Зацикленість на історичному минулому, при цьому його незнання і невірна інтерпретація, а потім побудова аналогій в сучасному політичному середовищі є ще однієї негативною рисою, адже призводить до маргіналізації організацій, замкненості і сектантства.

Позаорганізаційний правий рух на даному етапі є переважно масою людей з низькою політичною активністю, без чітких цілей і конструктивної діяльності. Більшість сприйняла рух як субкультуру з певними атрибутами, зовнішнім виглядом, нормами поведінки і музикою. Існуючи більше 10 років, рух досі не зміг реалізувати поточні завдання, обмежуючись дрібними успіхами і небажанням розвиватися в якісному руслі. А це в свою чергу призвело до певної "консервації", іншими словами застою.

У теперішній ситуації напрошується один висновок – нам потрібні кардинальні зміни. Для того, щоб дієво протистояти системі, нам потрібно змінитися якісно, нам потрібно змінити методи боротьби. Ми повинні переродитися, переплавитися і очистити себе від шлаків, які забруднюють наш рух та ідею. Практика минулого показує, що був потрібен не лише кількісний, але і якісний ріст, що має виражатись в політичній активності і соціальному вигляді учасників руху. Ми маємо зайнятись інтелектуальним, фізичним і духовним самовдосконаленням, формувати в собі "політичного солдата", готового присвятити своє життя руху і боротьбі за нашу ідею.

Старі методи віджили своє і є недієвими в теперішній час. Постійний пошук і використання на практиці різних методик спротиву і пропаганди дадуть нашому руху необхідну динаміку, а це значно ускладнить дії наших ворогів. Проаналізувавши власні помилки і досягнення, діяльність інших рухів, незалежно від їх ідеології, необхідно взяти найбільш ефективне і життєздатне.

Ми мусимо об’єднатися в одне ціле, створити активний, молодіжний, креативний, автономний суспільно-політичний рух і думати не про 3-ьох відсотковий бар’єр для проходження у Верховну Раду, а про довготривалий вплив на настрої всього народу, зміну його політичних поглядів - "націоналізацію" мас, що в кінцевому результаті призведе до створення масового політичного руху і соціальної революції.

Майбутнє має бути розпочате нами сьогодні!