У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та Армії УНР, воїнів УПА та діячів ОУН.
23 травня – це день пам’яті борців за волю України. Це символ незборимості Української Нації.
В цей день у Львові пройшло багато офіційних заходів, присвячених цьому святу. Проводились паради, говорились пишні слова. І нічого не нагадувало про те, що два тижні тому центром Львова ішов парад колишніх солдатів тої армії, яка виловлювала борців за незалежність України, катувала і вбивала безневинних українців..
Тому ми вирішили не брати участі в лицемірних офіційних заходах, а поїхали далеко від міста, в невеличке село на Львівщині, щоб привітати зі святом живого героя – воїна УПА, і покласти квіти на могили його побратимів по зброї.
Петро Івахів – уродженець села Кнісель. Воював в УПА із 1944 року. Був схоплений НКВД, піддавався тортурам, але й під страхом смерті не здав своїх побратимів.
Справжні герої ще досі живуть поруч з нами, але влада про них навіть не згадує.. Зате ми не забуваємо їх, і те, що вони зробили для нас!
Разом з Петром Васильовичем націоналісти відвідали могилу його побратима, слідчого СБ ОУН Василя Липи “Валюти”, який загинув у 24 роки.. Були покладені квіти, пам’ять вшанували хвилиною мовчання.
На могилі бійця, який загинув в бою за Україну, були схрещені червоно-чорні прапори. Відпер освячені пам’яттю українських воїнів, ці знамена стали бойовими стягами, символами нашої боротьби.
Опісля відбулось спілкування між молоддю та Петром Васильовичем.
Він розповів про перебіг військових подій навколо села Бібрка у Львівській області.
Зі слізьми на очах згадував він каторгу та мужній спротив окупантам: ”І стидно було бути в ОУН – а боятися смерті, і не виконати наказу провідника…”.
Молоді люди із цікавістю слухали про способи знешкодження ворогів, про засідки та здобуття зброї, про життя Степана Бандери та Ярослава Стецька.
Цікавим був факт, що в УПА не вживали алкоголь: “Ми добре знали, що той, хто п’є – тому України не треба”. Петро Васильович розповів, що при вступі у лави ОУН кожен повинен був знати Декалог українського націоналіста. Він гордо промовляв: “Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї”
Далі націоналісти побували на місці, де був здійснений напад на польський поштовий віз під Бібркою у вересні 1930, після якого заарештували і розстріляли крайового провідника ОУН Юліана Головінського. На могилі Головінського у селі Великі Глібовичі теж освятили прапори. Був виконаний національний гімн, а пам’ять загиблих вшанувалась хвилиною мовчання.
Після цього автономні націоналісти відправились назад до Львова.
Такі відвідини плануємо проводити щороку.
Слава Героям!
