Інтерв’ю з представниками opir.info для сайту molotoff.info.



- Коли і за яких обставин на Західній Україні з'явились автономні націоналісти?

Все почалось зі створення львівського товариства, що виникло 15-го липня 2009 р. шляхом перших зборів, на яких ми вирішили починати розвиток автономного опору в західному регіоні.
На той час навіть обивателі зрозуміли, що влада так званих «націонал-демократів» йде до логічного завершення, і замість них до влади прийдуть відверті українофоби. З’явилась небезпека, що історія шестирічної давності повториться , тобто з’являться різноманітні «антирежимні» грантоїди, ліберальні рухи на кшталт «Пори», фінансовані американським імперіалізмом та місцевими капіталістами від минулої влади, почнуть обманювати і використовувати патріотичну молодь, пропонуючи діяльність в рамках «західної демократії і толерантності». Молодь знову стане на ті самі граблі, а наслідком будуть тисячі розчарованих патріотів. Ми просто не мали права стояти осторонь. І ми не помилились.
Україна давно потребувала нових молодіжних і революційних тенденцій. Потрібна була альтернатива до існуючих занепалих організацій, щось нове, гарне, креативне і цікаве, рух який буде культивувати здоровий спосіб життя, піднімати як національні, так і екологічні, соціальні питання



- Які практичні завдання ви ставите перед собою?

Створити спільноту, власне «суспільство в суспільстві», що об’єднує багатьох хлопців та дівчат - товаришів, які усвідомлять де знаходиться добро і зло, стануть новим поколінням політичних лідерів та поведуть боротьбу за краще майбутнє. Головним практичним завданням руху є агітація і пропаганда – поширення наших ідей в народних масах і залучення нових активістів. Лише маючи критичну масу активістів і підтримку з боку народу можна буде претендувати на здійснення революції.

- Чи маєте ви зв’язок з якимись політичними організаціями чи партіями?

Наш рух не залежить від жодних організацій і партій та не пов'язаний з ними, але нас підтримують багато які люди, вони можуть бути у різних громадських організаціях і політичних партіях.
Ми працюємо не з організаціями, а з людьми. Кожну акцію ми намагаємось організувати так, щоб після її закінчення в учасників залишились позитивні емоції, щоб не було відчуття порожнечі, щось на кшталт «прийшов, постояв , пішов - як в магазин сходив». Організації конкурують між собою. А наші заходи є позаорганізаційними, це дозволяє відвідувати їх в тому числі людям з різних організацій. Ми не рекламуємо жодних партій, в нас свої прапори.



- Активісти «Західного автономного опору» відзначились вже багатьма непересічними акціями. Остання з них це кількатисячний львівський марш 29 січня. Розкажіть будь-ласка читачам нашого сайту про інші ваші акції.

Про наші акції можна прочитати на нашому сайті opir.info, або в групі «Вконтакті».
Остання акція 29-го січня була дуже важлива для нас, потребувала серйозної підготовки. Цей захід став підсумком минулорічної роботи. Рік тому зібралось близько тисячі людей, і цьогорічний марш мав продемонструвати результати роботи з людьми за весь рік, наскільки більше людей підтримує наші ідеї. Виявилось що результат подвоївся. Дуже приємно спостерігати за цим процесом і бачити, що справа не стоїть на місці.

- В чому секрет успіху автономних націоналістів? Як вам вдається проводити такі яскраві акції і залучати до них таку велику кількість людей?

Завдяки проведеній роботі з людьми, головним чином в соціальних мережах та інших ресурсах інтернету, а також пропаганді і агітації на вулиці – розклейці наліпок, регулярній роздачі листівок, Велику роль відіграла політична ситуація в державі, коли до влади прийшли відверто українофобські і антисоціальні елементи, яких не було навіть за кучмівської доби. Це стало для суспільства шоковою терапією. Завдяки цьому у місцевих радах трьох областей більшість взяли націоналісти. Ще вчора пасивне суспільство, сьогодні почало ворушитись.
Але, не зважаючи на сприятливу ситуацію не слід забувати про технічний бік. Потрібна постійна робота з людьми, невпинна діяльність, пошук актуальних тем. Щонайменше треба вчасно реагувати на події і вести постійну пропаганду та агітацію, роз’яснювати свою позицію відносно різних проблем. Нині маємо практичні напрацювання, а коли ми починали, то було лише пару статей, такі як «Автономний спротив» Біма, історія автономних націоналістів Німеччини тов. Макса, а також сайт «Реактор» - reactor.org.ua, з якого власне і почався рух автономних націоналістів в Україні.

- Ви організували на постійній основі благодійну ініціативу «Щире серце» з допомоги сиротинцю. Що ви можете порадити з цього приводу іншим бажаючим зайнятись подібною справою?

Це дуже відповідальна справа, якщо хтось вирішив займатись цим, повинен усвідомлювати всю відповідальність, тому що діти звикають до вас, ви для них стаєте наче прийомними батьками, вони вам відкриваються, а якщо ви їх кидаєте, з якихось своїх причин, то ви будете нічим не кращими за їхніх біологічних батьків, що колись покинули своїх дітей. Від того діти стають озлобленими на всіх навколо.
Не можна пару раз поїхати до сиротинцю, а потім кинути, виправдовуючись тим що «я не можу». Це є прикриттям звичайного егоїзму. «Для чого мені жертвувати своїм часом, в мене є своє життя, і т.д.». Мала кількість людей насправді готова щось робити на постійній основі. З тієї команди, яка розпочала цю нелегку справу, залишилось кілька людей. Кількість перейшла у якість, прийшли нові люди, які ставляться до ініціативи дуже відповідально.



- Чим відрізняються автономи від класичних організацій і партій?

Всім! Структурою, стилем, мисленням, пропагандою, агітацією, роботою з людьми, внутрішньою політикою, підходом до підготовки акцій. В нас діє принцип комітетів, «вільних голосів», і люди здобувають авторитет не по вікових категоріях чи рангах, так як у партіях, чи різного роду організаціях, а по мірі активності, по своїх справах. Право голосу має лише той, хто є активістом. Організації та партії проводять акції для галочки, для звітності перед керівництвом, замітки в пресі, а ми проводимо свої акції для того, щоб справити враження на людей, які будуть ще довго пам’ятати акцію і поширювати наші ідеї. В нас немає єдиного лідера, в ньому просто немає потреби. Молодь привчилась до самоорганізації. Як сказав один наш товариш: «Вожді потрібні тільки папуасам!».

- Ваш рух включає до себе представників різних субкультур, зокрема футбольних фанатів, скінхедів, панків\хардкорників, реперів тощо. Яке значення ви надаєте субкультурам та їх ролі в політиці руху?

Автономний опір є надсубкультурним рухом. Соціальний націоналізм включає до нації всіх національно свідомих людей з працюючих верств населення, без упереджень щодо субкультури, незалежно від того наприклад рок чи реп слухає людина. З субкультурами потрібно працювати, оскільки чимало їх представників готові до антисистемної діяльності за природою субкультур, що полягає в нонконформізмі, а інколи також має антиматеріалістичні ознаки або навіть заперечення суспільства споживання. Ці молоді люди без проблем стають нашими симпатиками, а потім і активістами.

- Чимало ваших акцій було присвячено пропаганді здорового способу життя і екологічного захисту. Розкажіть про них докладніше.

Ми проводили ряд еко-акцій, наприклад прибирання у парку Знесіння, з якого ми вивезли 2 камаза сміття. При тому що в цій парковій зоні є ЛКП. Також проводили ряд «маршів здорової молоді». А остання акція відбулась 29-го січня, коли ми взяли участь у організації турніру з реалістичних боїв «Іду на ви! Захід» та виставили учасників турніру, які взяли чотири перших місця.
Регулярно роздаються тематичні листівки, проводиться виховна робота серед активістів і вона приносить плоди, оскільки в нашому русі все менше і менше людей, які вживають алкоголь чи палять. Ми всіма силами культивуємо здоровий спосіб життя, допомагаємо з організацією спортзалів. Минулого року за допомоги хороших людей наші хлопці почали спільно займатись у боксерському залі від федерації боксу та в «качалках».
В русі футбольних фанатів є багато наших прихильників, які теж підтримують здоровий спосіб життя. Будучи авторитетними серед фанатів ці люди стали прикладом для інших завдяки чому здорових людей стає все більше. Ми переконані, що в здоровому тілі здоровий дух!



- Тепер декілька ідеологічних питань. Які ідеологічні сайти ви читаєте найбільше?

По-перше, це часопис «Ватра» за адресою vatra.org.ua, по-друге, багато цікавих матеріалів є в журналі «Страйк» за лінком ntz.org.ua, і нарешті ми створити свій інформаційний ресурс під назвою «Орієнтири» - orientyry.com.

- Ви праві чи ліві?

Маємо свій варіант відповіді. Ми революційні соціал-націоналісти. Це означає поєднання ідей визвольного націоналізму і революційного соціалізму. Цього нам досить для самоідентифікації.

- Коли ви кажете «соціалізм» це начебто не вписується в традиційний образ «бандерівця», такого собі буржуазного націоналіста з Західної України, що воює проти «радянської влади». Як ви це поясните?

Цей псевдотрадиційний образ створений пропагандою російських імперіалістів, а в Україні підтримується недолугими буржуазними націоналістами, що безпідставно претендують на бандерівську спадщину. Насправді ж Західна Україна і особливо Галичина має давню традицію не буржуазного, а робітничо-селянського, соціального націоналізму. Невипадково УПА, складена з селян, робітників і трудової інтелігенції виступала під гаслами боротьби проти експлуатації людини людиною, за суспільну власність, соціальну рівність і створення безкласового суспільства. «За справжній соціалізм» - так бандерівці позначали мету своєї боротьби в офіційних агітматеріалах. Кожен хто звернеться до бандерівських першоджерел, побачить що УПА вела боротьбу за права працюючих мас проти бюрократ-буржуазії, яка узурпувала владу в СРСР.
Для прикладу наведемо одне з головних ідеологічних джерел часів боротьби УПА - видання «Хто такі бандерівці і за що вони борються», що проголошує: «Ми, бандерівці, - борці за інтереси працюючих мас, а не оборонці експлуататорських класів. Ми є проти повороту в Україну, як поміщиків так і капіталістів. Ми є за суспільну власність на знаряддя і засоби виробництва. За побудову в незалежній українській державі безкласового суспільства, за справжнє знищення в Україні експлуатації людини людиною, за перемогу ідеї безкласового суспільства серед усіх народів. Ми за волю народів і людини! Геть гнобительську і експлуататорську систему! Хай живе національно- і соціально-визвольна революційна боротьба поневолених народів! Хай живе революційна боротьба працюючих мас за соціальну рівність і справедливість, за справжнє безкласове суспільство!».
Сам Степан Бандера, як згадує його рідна сестра, теж був «прибічником соціалізму». Віднині традиційним мусить стати саме такий образ бандерівця. І це правдивий образ. До речі, цього року вперше на Західній Україні націоналісти проведуть масштабне відзначення 1 травня – дня солідарності і боротьби за визволення працюючих класів.



- На сайті opir.info написано який зміст ви вкладаєте в антикапіталістичну боротьбу за побудову соціалістичного суспільства, але надто коротко. Сказано про заперечення нетрудових прибутків, експлуатації, висловлена ідея безкласового суспільства, рівності та поділу прибутків. Що ви вкладаєте в ці поняття?

Ми хочемо щоб доходи отримувались людьми виключно в результаті особистої трудової діяльності, без спекуляції і експлуатації людини людиною, що означає усунення найманої праці. Прибутки мають розподілятись між працюючими, а не привласнюватись окремими людьми. Безкласове суспільство – це коли не існує соціальних груп, одна з яких привласнює собі працю іншої, а власність належить нації та її громадам, члени яких мають рівні права і можливості.

- Повертаючись до теми стереотипів. В масовій свідомості доволі поширений ще один образ «бандерівця» - націоналіста з Західної України, як шовініста, засліпленого ненавистю до сусідніх народів типу росіян і поляків. Наскільки можна бачити з вашої діяльності, ви підтримуєте товариські стосунки з представниками інших країн. Також на вашому сайті висловлена ідея боротьби проти імперіалізму і за рівне право народів на самовизначення. Як по-вашому співвідносяться між собою націоналізм, інтернаціоналізм і космополітизм?

Цей стереотип також є хибним. Фактично це елемент інформаційної війни проти українського націоналізму, який насправді завжди був і досі залишається не загарбницьким, а визвольним націоналізмом, антиімперіалістичною і антишовіністичною ідеологією. «Свобода народам, свобода людині!» основне гасло бандерівського руху , яке наслідуємо і ми. Боротись треба не проти інших народів, а проти шовінізму та імперіалізму, який може відходити від певного народу чи його окремих представників. Як зазначено в документах ОУН (р) і УПА: «Українські націоналісти не є шовіністи, ні імперіалісти. Усі народи, в тому числі російський та польський народи, ми цінимо, шануємо та прагнемо до дійсної дружби і співпраці з ними. Ми ненавидимо і боремося тільки проти тих імперіалістичних сил, які нас поневолюють або хочуть поневолити. Ми є за якнайповніше здійснення ідей вільних національних держав народів світу».
Сьогодні головний ворог всіх народів – глобалізація. Її провадить експлуататорський «золотий» інтернаціонал. І побороти його зможе тільки визвольний інтернаціонал, складений з революційно-націоналістичних рухів всіх народів світу. В цьому полягає правильне співвідношення націоналізму та інтернаціоналізму, що вже саме по собі виключає космополітизм, який заперечує любов до батьківщини і нації, висловлюючи прагнення глобалізму до світового панування, адже на заваді цьому стоїть національна ідентичність і боротьба за незалежність.

- Автономні націоналісти – це як відомо загальноєвропейський рух, ваша риторика рясніє пан’європеїстськими гаслами, посніть, що ви вкладаєте в поняття «Європи» та «європейців»?

Ми дотримуємось концепції трьох рівнів ідентичності. Європа – це наднаціональний рівень ідентичності, Україна – національний, а Галичина (чи інший регіон) - мала батьківщина. Європа для нас є цивілізаційним поняттям, головним джерелом загальнолюдської культури, а європейці поняттям етнічно-політичним – до них ми відносимо всі корінні народи Європи. Ми переконані, що загибель Європи і європейців стане кінцем прогресу і причиною загибелі людства взагалі. Тому ми повинні не допустити цього. Українці є частиною європейської спільноти народів і мають відіграти свою роль у справі оновлення і збереження Європи, яка повинна лишатись різнобарвною в етнічному сенсі, але також віднайти спільну політичну свідомість, що дозволила б здійснити загальноєвропейську і світову революцію.



- Як ви оцінюєте встановлення в Україні нового авторитарного режиму? Це загартує визвольний рух і спричинить революцію чи навпаки придушать прагнення людей до свободи?

Ми вже неодноразово зазначали в своїй пропаганді і агітації, що в Україні встановилася відверта терористична диктатура найбільш реакційних, найбільш українофобських, найбільш злочинних елементів фінансового капіталу. Як це не сумно, але цілком може бути «чим гірше, тим краще». Для мобілізації народу до національно- і соціально-визвольної революції, потрібен стимул і чіткий образ ворога. Цим ворогом для українського народу безперечно є держава і олігархічний клас який нею керує. В таких умовах відбувається прискорена еволюція свідомості, йде очищення лав визвольного руху, приходять кращі – люди які будуть робити революцію, і відходять гірші – люди які були для руху шлаком, гальмували його розвиток і виявились неготовими для сприйняття революційних ідей та діяльності.
Безперечно антинаціональна та антисоціальна політика влади загартовує визвольний рух і добирає з народних мас кращих людей, які приєднаються до нашої боротьби. Так було завжди і так буде тепер. Нам потрібно лише скористатись з цього.

- Яким на вашу думку шляхом відбудеться національна і соціальна революція в Україні? Наскільки реальною ви вважаєте громадянську війну і чи готовий до неї український визвольний рух?

Помаранчевих майданів і тому подібних ліберальних збіговиськ не буде, це стало зрозуміло після протестів проти нового податкового кодексу. Грядуть серйозні зміни і це може відбутись вже дуже скоро, про це кажуть багато які відомі політологи, навіть пророкують що наступний бунт після Тунісу і Єгипту відбудеться в Україні, ми теж хочемо в це вірити, і ми зробимо все щоб це почалось якнайшвидше і щоб не зупинилось на стадії бунту, а стало справжньою революцією. Не буває якісних змін без болісних процесів. Щоб побудувати нове, потрібно зруйнувати старе.

- Ваші побажання читачам?

Не бути байдужими, тому що, байдужість – злочин! І тримати руку на пульсі!