«Степан Бандера не був ідеологом українських націоналістів» – недавно відбувалась зустріч громадського руху «Відсіч» з людьми, котрі після двотисячної акції захотіли приєднатись до їх боротьби, за участю капітана Очевидність.
Формат зборів – знайомство з новими членами, які прийшли на зустріч. В порядку денному було декілька тем, і одна з них, як протидіяти “провокаторам на акціях” – нас зацікавила, тому що в даному випадку “провокаторами”, у розумінні “Відсічі” є ми.
Отже, сам захід виглядав так: музика, пляшки з камінчиками, веселі студенти, танці – ніщо не вказувало на те, що студентам чогось не вистачає. Після виступів окремих студентів, котрі захотіли щось сказати зі сцени, організатори провели танцювальні репетиції, щось на мотив «We will rock you» і почали формувати колони. Потім пішли до обласної ради, покричали, передали чергову петицію про вимоги скинути Табачника і розійшлись.
Про збори: всього присутніх було 40 осіб, з них були близько 10 активістів «Відсічі», і десь біля 20 – ти молодих націоналістів, решту 5 – 8 людей – бажаючі приєднатись до організації.
Спочатку активісти розказували про сам рух-організацію, і технічні моменти: підготовка до акцій – як вона робиться, які ресурси агітматеріалу, (це «90.000 листівок було роздано у час підготовки до цієї акції + робота в соціальних мережах».) Але чомусь дуже мало студентів взяло участь враховуючи те, що це була аполітична акція за права студентів, яка проводилась під час пар, коли легше зібрати студентів ніж у якісь вечірній час. Це мимоволі наводить на думку про те, що їхні ідеї залишились у вчорашньому дні.
Це повинен був бути такий собі тренінг, а в результаті вони змушені були відповідати на питання, котрі почали на них сипатися з перших хвилин. Помалу представлення «Відсічі» переросло в дискусію між націоналістами та “відсічанами”, котрі до кінця так і не визначились зі своєю ідеологічною складовою (спочатку називали себе націоналістами, потім демократами, а вкінці сказали, що вони просто помірковані патріоти, хоча патріотом в нас зараз є якраз Табачник, тому присутні так і залишились без чіткої відповіді). Дискусія тривала дві години. За цей час націоналісти переконались в декількох основних речах:
1. Діалогу чи співпраці з ліберастами не може бути, тому що доки вони обдумають, то буржуазно-олігархічні клани продадуть всю Україну.
2. Таке поняття, як «революція» є для них чимось буденним і таким, що вже багато раз ставалось навіть за часи «незалежної» України. Абсолютно не відрізняють революції від путчів, переворотів, бунтів чи «помаранчевих карнавалів». Для них революція – це поступові зміни, котрі настають внаслідок реформ.
3. Вони не збираються змінювати повністю систему влади, а тільки деякі моменти поправити – ось і виходить, що вони протестують проти табачника чи проти «проти податкового закону» (був майдан, який вони теж успішно каналізували). Їм не потрібна зміна всієї системи загалом, і вони не розуміють, що без цих неї реформи не дадуть результату (а можливо це і є їхня основна функція – не дати розвиватися протестному руху). Красти і дурити будуть доти, поки ми викорінимо навіть згадки про них, бо в іншому випадку на місце Табачника стане ще один Табачник, а на місце старих олігархів прийдуть нові – так, як це було у 2005р. Наслідком буде абсолютне розчарування широких мас в політиці та можливість розвитку системи крадіжки і надалі.
4. Сказати, в розумінні “Відсічі” не завжди означає зробити. Їм не вдається тверезо оцінювати свої сили, можливості, потенціал, і об’єктивно бачити ситуацію в країні, а бачити тільки те що хочуть (або те що їм дають бачити), Вони так впевнено кажуть, що “народ не готовий до протестів, революцій”, а ми щодня переконуємось в протилежному – на вулицях, у трамваях, на зупинках і у громадських їдальнях! Це літає у повітрі, і будь що може стати каталізатором якихось серйозних, непередбачуваних подій.
5. Вони живуть минулим!
6. Вони хочуть перевороту шляхом поступових змін, чекають критичного моменту, а як він виглядатиме – сказати не можуть.
7. Для нас критичний момент є очікуваним і логічним. Мми його наближаємо всіма своїми силами, тому що нема сил терпіти одних, інших, і чекати “доброго пана” “краще раз відрізати хворе місце, ніж все життя підліковуватись” Ми не будемо чекати повного виснаження народу. І це ми намагались їм пояснити.
8. Вони бояться відповідальності. Вони живуть політичними реаліями, котрі були актуальними до першої половини XVIII ст. В їхній свідомості не вкладається те, що влада «не є даною від Бога» і може належати кожному свідомому та адекватному громадянину. Вони навіть не допускають думки про те, що майбутні президенти чи міністри можуть ходити по вулицях поруч з ними. Для них влада – це щось фантастичне і належить лише обраним прибульцям. А насправді кожен з нас за короткий час міг би освоїти будь-яку управлінську працю. Набагато швидше ніж чиновники роботу за станком. Для лібералів всіх поколінь молодь – це щось дуже недалеке, забуте і обмежене. Вони нас явно недооцінюють.
9. Вони переконані, що на таких акціях, більшість учасників це просто зазомбована маса, котра готова повторяти будь що. І навіть, як кажуть активісти «Відсічі», “абсолютно непідходящі гасла”! Вони переконували нас, що коли студенти кричали «сьогодні протест – завтра революція», то поняття не мали, що саме мається на увазі.
10. Всю розмову про націоналізм вони хотіли звести у маргінальний напрямок, в якісь дикі середньовічні рамки – “шмайсери і у ліс”, “різати москалів”. Тепер зрозуміло чому на сході побутує така думка – її розносять такі ліберастичні організації на зразок “Відсічі”, “Прямої Дії” “Фундації Регіональних Ініціатив”! І таких зараз багато, в яких метою є – дискредитація націоналізму в цілому і звести його тільки в регіональне явище, мовляв «ваш націоналізм є тільки тут, на Галичині», «Схід не зрозуміє», «нашо кричати націоналістичні гасла «не там де треба»»!
11. А ми вкотре повторюємо, що на фоні українофобської політики, україноненависницької феодальної держави, всі акції протесту: студентські, протести вчителів, підприємців і т.д. будуть відбуватись у націоналістичному форматі, і будуть супроводжуватись націоналістичними гаслами! Тому що націоналізм є самодостатнім. Не може бути, що мова це націоналізм і патріотизм, а податкова система, це вже не патріотизм. Закон про вищу освіту – це проблема всіх українських студентів! Всіх українських студентів! А якщо вірити соціальним опитуванням, то стає відомо, що етнічні українці є не лише на Галичині, а і по всій Україні. Таких – 80%, а це вже і є нація, кровно-духовна споріднена спільнота. Тому націоналізм природно присутній всюди.
12. На запитання, які стосунки вони мають з українофобською "профспілковою" організацією "Пряма дія", котра на акціях київських націоналістів зривала українські державні прапори, то вони почали ухилятись від відповіді. Сказали, що це хороші хлопці, і вони не українофоби і «зовсім не гомосексуалісти»,))), а як один з них – Свистович сказав на форумі, що вони українопофігісти, і нічого вони не зривали. Відеозйомка бреше!
Закінчилась дискусія тим, що вони спробували звинуватити націоналістів в тому, що на Сході студенти не схотіли виступити, пояснюючи це тим, що відмова від боротьби була спричинена тим, що у Львові викрикували «Бандерштадт».
Націоналісти намагались пояснити, що це не є адекватною причиною, але зрозуміли, що намагання марні. Як ми вже казали вище, у їх розумінні націоналізм – маргінальне явище, котре не в змозі завоювати підтримку широких мас. Очевидно, що історичний досвід та останні події в світовій політиці не є для них показниками.
Отже, ми ще раз наголошуємо всім, хто цього ще не зрозумів! Львів завжди буде Бандерштадтом! І гнилим та переляканим псевдопатріотам не вдасться цього змінити! Це не стереотип – це реальність. Львів має найвищі розпалити вогонь боротьби, бо він натхненний духом боротьби минулих поколінь. Тут кожен мур передає якийсь знак, якесь повідомлення. І ми ніколи не дозволимо знищити ті повідомлення до того, як вони будуть прочитані. А всім, хто буде намагатися це зробити влаштуємо гідні проводи в належні місця!