Мабуть, усе знали давні греки про українську прокуратуру, коли створювали Феміду із зав’язаними очима.
Великого резонансу сьогодні набула справа про вбивство судді Шевченківського району Києва Сергія Зубкова. Служителя, так званого, закону вбили за кілька кроків від його квартири. Невдовзі після смерті судді, наша “доблесна” міліція, по «гарячих слідах» виявила «злочинців», керуючись лише бажанням забути про цю справу та опираючись лише на один єдиний аргумент – помста. Підозрювані у справі – Дмитро Павличенко та його 18-річний син Сергій.
Довгий час на їхню квартиру, що знаходиться у самому центрі столиці, посягала нідерландська фірма «Гоойоорд», яка не є резидентом України. В даний момент фірма вже заволоділа практично усім будинком на вул. Б. Хмельницького. Протягом проживання Павличенків у власному, батьківському, домі їхнє життя було схоже на жахливий сон. І, зрештою, перетворилось на жахливу реальність.
08.04.2010, вищезгаданий, суддя Зубков, незважаючи на те, що раніше сім’я виграла суд за квартиру, узаконив усі незаконні дії з боку іноземної фірми. Дмитро та його сім’я отримали рішення Шевченківського суду (на процесі якого не були присутніми) про виселення, і уже за три дні їхня квартира була вщент розгромлена правоохоронцями.
Ба – більше! Крім того, що родина Павличенків залишилась без даху над головою, їхні усі речі були арештовані і вивезені у невідомому напрямку. Під час боротьби за власне майно батько сім’ї вдавався до різних дій: публічних заяв, прес-конференцій, звернень до президента та безкінечних апеляцій, які, дивним чином, завжди опинялись у того ж Зубкова. Але все на марно… Ніхто не бачив злодіянь у діях судді чи інших органів.
Після вбивства служителя Феміди, наші «правоохоронні органи» скористались цією ситуацією, щоб прибрати шумних клієнтів. Не дивлячись на те, що у судді були і набагато серйозніші справи, «правопохоронні органи», скористались легким шляхом – звинуватили звичайного українця, якому на якусь серйозну підтримку чи захист розраховувати не доводиться.
На даний момент, Сергій та Дмитро Павличенки знаходяться у слідчому ізоляторі. Органи заявляють, що Дмитро замовив вбивство у власного сина, який уже нібито підписав признання. Але ми знаємо, що у нашій державі, щоб залишитися живим можна підписати все.
Знаряддя вбивства досі не знайдено. Також свідки подій описують злочинців, як хлопців 25-30 років, що не підходить під описання підозрюваних. Матір сім’ї, із 6-річною дитиною на руках, продовжує терпіти незаконні обшуки( на даний момент вона проживає з батьками). В неї вилучили паспорт, насильно взяли відбитки пальців і навіть не змогли пояснити, яким чином це допоможе слідству. А коли вона попросила віддати їй паспорт, то їй пообіцяли дати відповідь «на протязі місяця». Саме в стилі наших держслужбовців – забути про людяність – це перше їхнє завдання.
Сергій Павличенко є фанатом київського «Динамо». Отже, він частина згуртованої спільноти, один із нас! Сергій, подібно, як і ми, ніколи не забував про свою Батьківщину, про своїх друзів. Органи взялись саме за них, тому що вони дійсно небезпечні. Але небезпечні – для них, бо Павличенки, як і кожен з нас, володіє небаченою силою – взаємопідтримкою, почуттям солідарності та бажанням справедливості. Сім’я Павличенків – приклад боротьби за свої права, приклад опору, приклад для кожного з нас. Вони не сиділи спокійно і за це їх вирішили прибрати. Але це донецьке бандформування, яке випадково знаходиться при владі вже 20 років не врахували, що таких як Павличенки – багато. Це кожен з нас.
І тому наше головне завдання – захистити безпідставно звинувачених людей від цього антинародного режиму який послуговується такими ж людиноненависницькими підрозділами, які в народі називють МВС, СБУ та “правоохоронці”. Ми розуміємо, що на місці цієї сім’ї може опинитись кожен з нас, кожен свідомий українець. Саме зараз, коли в країні влада олігархії, настав час солідаризуватись, та відстоювати елементарні людські права.
Ті нелюди, котрі розлучили сім’ю, зараз роблять таке по всій країні – після останніх подій відчули свою немічність і б’ються в передсмертних конвульсіях – вони спочатку виловлювали депутатів, а тепер добралися і до фанатських середовищ. В різних містах, знаходять різні приводи – у Львові події 9 травня, у Києві – не знайшли нічого кращого, як взятися за тих, хто посмів вимагати поваги до себе. І у кожному місті вони знайдуть щось нове – чи то ви перейдете дорогу на червоне світло ич просто прийдете на сектор. Вони думають, що ми не бачимо, як їхні очі бігають і в них видніються іскри страху, коли вони бачать нас – молодих, вільних, здорових, солідарних, правильних – повну протилежність їм. Вони думають, що ми не здогадуємся про те, що якщо співставити наші та їхні сили, то в нас дійсно є перевага. Зараз ми повинні їм нагадати, що всіх вони не пересадять! Бо ми, на відміну від них, розуміємо, що таке
Ми рух незалежних націоналістів Автономний Опір! Закликаємо всіх активних молодих та небайдужих до дії, просимо відкинути всі свої амбіції по приводу клубних стосунків, провести акції солідарності у своїх містах, на фанатських секторах, на вулицях ваших міст, це можуть бути марші, пікети МВС, прес-конференції, флеш моби, і т.д. Але робити це в один запланований день наприклад 11 червня. І скидуйте звіти на сайт OPIR.INFO.
Агіт матеріал зявиться пізніше.
«ОДИН ЗА ВСІХ! ВСІ ЗА ОДНОГО»
Захистивши цю сім’ю, ти захистиш самого себе!
