Останнім часом відбулось багато знакових подій: масові марші, заворушення 9 травня і всі їх наслідки, включно з репресіями, пікетами та іншими виступами на захист політв’язнів. Всі ці події гостро обговорювались в суспільстві: націоналісти були з одного боку облиті брудом, а з іншого – отримали масову підтримку. Особливо на Західній Україні і особливо від молоді. Взагалі молодь почала масово приєднуватись до патріотичних партій, організацій, рухів. Одним словом – бути патріотом, націоналістом стало модним. Але що ж означає бути націоналістом? Що означає бути націоналістом для цих тисяч людей і чим є націоналізм насправді?

Зі спілкування з людьми в мене складається враження що третина людей в лавах націоналістів - це люди, яким просто нудно і вони хочуть розважитись в «крутих двіжухах». Вони навіть не задумувались про походження слова «нація», не кажучи вже про якісь глибші поняття чи процеси. Втім, це не смертельно і стосується не лише націоналістичного руху, а і будь-яких інших ініціативних рухів. Ще третина учасників руху навпаки, розуміють хто такий націоналіст, значення націоналізму, бачать кінцеву мету націоналізму і розуміють який результат принесе досягнення тієї мети. Варто зазначити, що лише частина з них прагне досягти тієї мети, бо не всіх вона задовольняє. Решта людей теж розуміють, але не вважають за потрібне досягати мети націоналізму. І в цьому полягає головна проблема.

«Національне і соціальне – нерозривні поняття» - популярна зараз риторика. Всі слухають і погоджуються. А що ж означає «соціальне і національне»? Як воно поєднане? «Якщо вже вибирати між капіталістом неукраїнцем і капіталістом українцем – то хай буде українець!» - позиція середньостатистичного обивателя з національним ухилом і багатьох «націоналістів». Наша позиція – нехай не буде капіталістів взагалі. Ми не будемо обирати. Визискувачі мають бути усунені незалежно від їхньої національності.

Зараз всі говорять і слухають про соціальну і національну революцію. Звичайно, слово «революція» та перспектива взяти участь в творенні історії приваблює багатьох. А що ж це за революція? Яка її ціль, що буде потім? Хто замислюється? Навіщо ж замислюватись, якщо все ясно! Скинемо банду і …станемо на її місце! Позиція дуже багатьох представників «патріотичної громадськості».

Революція – це докорінні зміни. А що ж, таким чином, збираєтесь змінити ви, борці за те «щоб все було українським»? Одну паразитарну касту на іншу? Чим ж ви кращі за них? Ви так само будете визискувати, красти, обдирати, знущатися, обдурювати – у вас вже в молодому віці присутній цей демон – не знання, а диплом, не якість, а кількість, не справедливість, а вигода. Для вас «націоналізм» – це ненавидіти чужинців і бездіяльно слухати нарікання мами про те, що квартплату підняли в два рази, а зарплату урізали. Ви обурено кричите про червону шмату на 9 травня і не помічаєте, як Фірташу списують 25 млн. державного боргу. Вам плювати на майбутнє народу і нації – ви думаєте лише про майбутнє власних дітей, сподіваючись, що самі прийдете до влади і забезпечите їм хороше існування. А тим часом мільйони чужих дітей – українських, але не ваших – будуть поневірятися, голодувати. Які ж ви націоналісти? Де ваша боротьба за світле майбутнє нації? Навіть якщо над кожною будівлею в Україні висітиме червоно-чорний прапор, і при цьому буде залишатись хоч одна незабезпечена дитина-сирота, будуть залишатись багаті і бідні громадяни, то про успіх, про перемогу націоналізму не може бути й мови!

Націоналісти не можуть бути дріб’язковими, меркантильними. Вони мають бути альтруїстами, вони ніколи не будуть наживатися на бідах інших, вони ніколи не образять ближніх, вони не покинуть своїх в біді. Люби Україну понад усе, а ближнього працюючого українця як самого себе – такою має бути перша заповідь кожного націоналіста.

Революційний авангард має право на керівну роль у перевлаштуванні країни. Але ніхто не має права на визиск, на збагачення за чужий рахунок і узурпацію влади. Правдива націоналістична революція це знищення визиску людини людиною, усунення поділу на багатих і бідних, це запровадження влади нації, а не окремих людей. Якщо ви впевнено погоджуєтесь з цим, то можете принаймні називати себе націоналістами. Якщо ж ви прагнете збагатитися за рахунок інших, вилізти по головах на владний олімп, то забудьте – ми його знесемо. Гнобительська система є безальтернативною лише в уяві патологічного бидла - рабів, які мріють стати рабовласниками. Такі люди не мають право називатись націоналістами.

Ви далі будете називати нас «ліваками», «зрадниками» своєї псевдонаціональної ідеї і т.д., але ми продовжимо стояти на своєму. Ми – соціал-націоналісти! Ідея нації – це ідея суверенності народу, що може здійснитись тільки в соціально справедливому, позакласовому суспільстві. Націоналізм відмовляє в праві на існування будь-яким експлуататорам.

Ми маємо позицію, мету, прагнення, шлях, з кожним днем стає все більше можливостей. Ми стоїмо на рубежі! Тепер нам треба переступити поріг, але перед цим – скинути баласт, який обтяжує йти далі. Цей баласт – псевдонаціоналісти, котрі, як гадина, затесалися в лави націоналістичного руху і розповідають нормальним людям, як далі жити. Їм немає місця у вільній Україні, тому що їхні гнилі уявлення – пережиток, надбання сучасних політичних трупів та напівтрупів. Їм залишається або переосмислити дійсність і йти з нами вперед, або залишитись на смітинку історії з нашими ворогами – антиукраїнською владою елітних виродків, яку чекає неминуче знищення.

РЕЖИМ ПОВИНЕН ВПАСТИ!

Автор: ya-yaruna.livejournal.com