За десять днів - три смерті в райвідділах. Це показники НКВС. Є два способи розкриття злочинів. Перший: тижнями, а то й місяцями ретельно документувати свідчення, по крихтах збирати речдоки, працювати з агентурою, проводити очні ставки і т.п. І другий: прийти в камеру до будь-якого затриманого, підвісити його догори ногами, пройтися кийком по нирках і змусити «зізнатися» у здійсненні хоча б й десяти злочинів.
…Черговий по райвідділу старший лейтенант міліції ніжно відкривав двері камери, намагаючись не брязкати важким іржавим засувом, аби не розбудити сплячих в'язнів. Вони втомилися після вчорашніх допитів, упізнань, очних ставок та інших процесуальних дій – нехай відпочивають. Старлею потрібен був лише один із мешканців ІТТ (ізолятора тимчасового тримання) – затриманий Р., на якого чекав слідчий у кабінеті на другому поверсі.
«Громадянин, - пошепки, немов сина вранці до школи будив, промовив правоохоронець, – складайте постіль, приймайте ранковий туалет, і – на вихід». Сонний Р. поморщився, нічого не розуміючи, довго намагався роздивитись обличчя у дверях (де я і хто це?), нарешті отямився, потягнувся, скрипнув пружинами й кістьми, та поплентався до вмивальника.
Довгим освітленим коридором райвідділу йшли не поспішаючи – квапитись нема куди, однаково слідчий не почне без адвоката допитувати затриманого – такий закон. Раптом... «Ну що ж ви так необережно?» - промовив черговий, намагаючись підтримати Р., який спіткнувся. Але, на жаль, не встиг – тюхтій бухнувся на підлогу. І так, знаєте, невдало: при падінні вдарився щелепою об дверний косяк, печінкою об поріг і основою черепа об підлогу. От лихо! Ну, завжди вони так! Старший лейтенант на ходу зняв свій кітель, підклав під голову впалому затриманому: «Потерпіть» і крикнув у вартівню: «Терміново швидку!»
Прибулі лікарі оглянули на той час уже перенесеного у вартівню на диван Р., нічого серйозного не виявили («Що, печінка ниє? Пити, друже, треба поменше»), перев'язали рану на підборідді та, заспокоївши всіх, що до весілля заживе, від‘їхали. Допитувати травмованого затриманого, ясне діло, не стали – з нього на сьогодні буде, і вирішили відправити Р. назад у камеру. …Ну, навіщо, скажіть, роблять такі високі пороги? Коні через них тут мають стрибати, чи що? Тут бідолаха брякнувся сильніше, ніж в перший раз – дісталося хребту, переднім зубам, п'ятам, черевній порожнині, оку й селезінці. Знову приїхала бригада швидкої, знову «підстав для госпіталізації не виявлено», знову перебинтували та вийшли...
А вранці родичам Р. подзвонили з міліції та запросили для впізнання тіла. Як свідчив висновок судмедексперта, «смерть настала в результаті крововиливу в мозок, викликаного черепно-мозковою травмою від падіння Р. з висоти власного зросту...»
І так щоразу.
Передозування валідолом
Українська міліція встановила рекорд. Рекорд по трупах у райвідділах. Вдумайтесь тільки (хоча, коли про це серйозно замислишся, жити стає страшно): за останні десять днів у районних підрозділах міліції сталося три (!) випадки смерті затриманих. Себто, що три дні з установ, покликаних рятувати й захищати життя громадян, виносили труп. Синій від гематом, з поламаними кістьми й відбитими внутрішніми органами труп.
…10 вересня 2010 року. Після ночі, проведеної у Львівському райвідділі внутрішніх справ, вмирає затриманий Михайло Стадник. За версією міліції, «причиною смерті стала черепно-мозкова травма, отримана внаслідок падіння», мовляв, затриманого за підозрою в крадіжці вели на допит, а дорогою він упав і помер. Можливо, так і було. Тільки в такому разі падав Михайло 51 раз – на тілі мерця рідні й правозахисники нарахували 51 ушкоджене місце. Мати Михайла розповідала, що виглядав син так, «якби був у бетономішалці», синці виявили навіть на п'ятах (ціпком по п'ятах практикували ще середньовічні кати: від ударів опускаються нирки, і в голові така віддача, немов б'ють молотом по мізках).
В убитого лишився 6-річний син. Нікого зі співробітників райвідділу не покарано.
…15 вересня, Орджонікідзевський райвідділ Харкова. У кабінеті міліції вмирає 29-річний підозрюваний Олександр Розуменко. Офіційна версія смерті: у райвідділі хлопцю раптом стало погано, після чого «він зайшов в один із кабінетів і попросив викликати йому швидку». Однак прибулі лікарі лише констатували смерть. «За результатами судово-медичної експертизи, смерть сталася через передозування наркотичних речовин», - повідомив начальник Орджонікідзевського райвідділу Сергій Денисенко. «Але Сашко ніколи не вживав наркотики, - заявила сестра покійного, - це доводять і результати токсикологічних аналізів». Ну то й що? «Може, він перенервував, коли його запросили у відділення, - припускає прес-секретар обласного УВС Лариса Волкова, - прийняв щось для заспокоєння, але не розрахував дози». Усяке буває. Може статися й таке, що коли в прес-офіцерші почнуться періодичні справи, вона «прийме щось» для знеболювання й опиниться у психлікарні з діагнозом «діарея».
В покійного лишилася дочка трьох тижнів віку. Ніхто з ментів не покараний навіть дисциплінарно.
…20 вересня, Севастопольський районний відділ внутрішніх справ. У кабінетах сполох, у коридорах лунає добірна триповерхова лайка, на розбір приїхав особисто начальник ГУ МВС України в АР Крим. Ще б пак: у райвідділі – труп. Затриманий за хуліганство 39-річний чоловік «покінчив життя самогубством через повішення на «резинці» від нижньої білизни, яку прикріпив до дверей», - повідомили в МВС.
Отже, ситуація: п‘яничку, який з похмілля розмахував удома руками, забирають до міліції. Там, у камері, до якої він потрапляє вже не вперше, мужик звично чекає чи то на «п'ятнадцять діб», чи то на штраф. А може, просто менти облають і виженуть геть, аби казенних харчів не переводив. В очікуванні він знімає труси, витягає з них резинку і... вішається на ній. Що ж йому ще лишається робити?
Страх
Ще не пожовкли вінки на могилі 19-річного студента Ігоря Індила, вбитого в Шевченківському РУ МВС у м. Києві. Ще свіжі в пам'яті події, які розгорталися над тілом убитого хлопчика. Пам‘ятаєте, які гучні заяви робилися? Розгніваний президент взяв під особистий контроль розслідування загибелі Ігоря! Міністр внутрішніх справ присягався особисто доповідати Януковичу про хід слідства! І нещадно карати винних, «навіть якщо це будуть люди в погонах»!
13 червня 2010 року до Святошинського РУ МВС України в м. Києві прийшли батьки 25-річного Дмитрика Ящука забрати вже холодне тіло сина. «Перебуваючи в кімнаті наодинці, - повідомляє міліцейська прес-служба, - він дістав схований шнурок від спортивних шортів, який прив'язав до ґрат вікна, і покінчив життя самогубством через повішення». Там резинка від трусів – тут шнурок від шортів. Таке враження, що всі ці «версії» народжуються в тій самій мерзотній мусорській голові.... Минуло ще шість днів.
19 червня після 3-годинного спілкування з міліціянтами в Радзивилівському райвідділі внутрішніх справ повісився хлопчик ще молодший за покійного Ігоря Індила – 16 річний. Затримали й допитували дитину незаконно. Він не був ані наркоман, ані хуліган, ані алкоголік, ані психопат. Він лише починав жити... Мине трохи більше двох місяців, і мерці в райвідділах почнуть з'являтися з періодичністю чергування міліціянтів – доба через три. Рекорд. Але ніхто вже не «бере на контроль», не «доповідає особисто». Уже не пікетують райвідділи студенти з транспарантами, не роблять гучних заяв політики по телевізору. До слова, уже навіть не всі трагічні випадки в міліцейських катівнях потрапляють до телевізійний новин. А коли й потрапляють, то десь між сюжетом про чергову світську тусовку й погоду на завтра. Страшно.
Страшно, що для нас із вами ВБИВСТВО (або скалічення) людини в міліції стає вже звичним. Як ДТП або град, що побив урожай на полі. А ще страшніше тому, що «повішання на резинках» у міліцейських камерах та кабінетах, на жаль, ТРИВАТИМУТЬ. Чому? А вам знайоме слово «безкарність»? Ніхто не те що з керівництва описаних райвідділів, але навіть рядові виконавці, хоча б для «галочки», хоча б заради показухи, не були покаранні за кримінал (карні справи або не збуджували взагалі, або по-тихому згортали). Хоча, що там казати про тюремні терміни, коли начальники «смертельних» підрозділів навіть крісел не втратили? Адже перше, що має робити міністр внутрішніх справ, коли йому доповідають про НП із летальним результатом у райвідділі, - зняти з посад начальника РВ та всіх його замів. Не чекаючи на жодні результати розслідувань: ані внутрішньої безпеки, ані прокуратури.
Бо коли до будь-якої міліцейської установи людина входить жива, а виносять її вперед ногами – відповідальний за це начальник установи. Незалежно від причин смерті – чи бився затриманий головою об стінку, чи падав «з висоти власного зросту», «вдарявся основою черепа об тупий предмет», та хоч би й захлинувся власним блювотинням. Словом, від того моменту, як співробітники міліції обмежили волю громадянинові (затримали), вони відповідають за його здоров'я та життя.
…Страшно. Але найстрашніше, що ніхто з нас не застрахований від одержання повістки до райвідділу міліції. До Шевченківського, Львівського або Севастопольського…
