30 років тому, 24 квітня 1979 року, композитор Володимир Івасюк, автор «Червоної рути», вийшов з дому і вже не повернувся. В цей день він повертається до Львова з Хмельницького, та за якимось дзвінком-викликом близько обіду одягається, йде до консерваторії і більше не повертається.

Батьки відразу заявили про зникнення сина в міліцію, але дієвих заходів вжито не було. Володимира знайшли аж 18 травня 1979 року і то не міліція, а випадковий солдат, котрий наткнувся на «напіввисячий-напівстоячий» труп людини у Брюховицькому лісі неподалік від Львова. Пошуки композитора тривали з 27 квітня до… 11 травня. Саме тоді була закрита справа розшуку.

Ховали композитора 22 травня. Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником люди відмовилися класти на автомобіль й несли від оселі до самого Личаківського цвинтаря. Це була не бачена на ті роки процесія, це була непокора владі, адміністрації, судовим оманам.

Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з’явився лише в одній газеті, яка виходила малим накладом – у «Львівському залізничнику». У вишах призначили саме цього дня комсомольські збори з обов’язковою явкою. Були дані вказівки під загрозою виключення чи звільнення з роботи не йти на похорон. Десятки тисяч людей з усієї країни, істинні друзі Івасюка і побратими прийшли провести його в останню путь.

Слідчі вперто відстоювали формулу «божевільний – самогубець». 4 червня 1979 року газети, радіо, телебачення передали повідомлення, в якому зазначалося, що причиною смерті Володимира Івасюка є самоповішення, чутки про інші обставини смерті є вигадкою. Рештою версій, які б могли мати продовження, ніхто не займався.

Проте, обставин загибелі Володимира Івасюка так і не з'ясовано до сьогодні. Досі невідома навіть точна дата його смерті. У лютому цього року на прохання родини Івасюка Генеральна прокуратура України поновила розслідування. Генпрокуратура обіцяла, що слідство буде максимально оперативним і відкритим. Проте наразі слідчі не повідомили жодної нової інформації.