Я, Олександр Огородніков, звичайний одеський студент, звертаюся до кожної людини, котра, як і я, прагне справедливості і задається питанням про долю України. Сьогодні я зроблю заяву, в якій багато хто отримає для себе відповідь на хвилююче питання: “Що робити далі?”. 21 січня 2011 я підпалив офіс “Партії регіонів”, чим висловив протест проти влади і хотів помститися за кожну людину, яка страждає від злочинної політики капіталістів. 10 листопада мене засудили на три роки позбавлення волі з відстрочкою і зобов’язали виплатити 30 тис. гривень.

Декілька днів тому ми провели дуже цікаву бесіду, на якій більшість питань залишились відкритими. Тема стосувалася колективного мислення, відповідальності та всього, що стосується активізму, відвідуваності та бажання або небажання щось робити.

Протягом останніх років у націоналістичному середовищі розповсюдилась мода на «антикапіталізм». Тут і там можна зустріти гнівні випади проти капіталізму, проголошувані діячами націоналістичного спрямування. І чим далі, тим більше. Це не викликало особливих дискусій і конфліктів до того часу, поки всі учасники модної тенденції розуміли під капіталізмом суцільну абстракцію, не більш ніж погане слово або в кращому разі пояснювали капіталізм як ліберальну економіку чи фінансову олігархію.

Часто доводиться сперечатися на тему Гітлера та націонал-соціалізму взагалі. Людина, яка спаплюжила назву самої ідеології, фактично, приватизувала цей термін собі. «Монументальна історія» назавжди відкладеться у головах середньостатистичних українців, але певний «лікбез» для хлопців з руху треба проводити.

Щодо «націоналізму» Гітлера та його прибічників я говорити, поки що, нічого не буду. Хотів би розпочати з «соціалізму» - другої частини офіційної ідеології.

З наступного тижня в Україні починається осінній призов. Молоді люди, які не встигли якимось чином "відкосити", повинні будуть "послужити" нинішній державі. Наша ж думка з цього приводу - служити цій антинародній державі не треба і що служби в армії треба всіляко уникати. Або ж ,якщо, в силу обставин, ви туди, все таки, потрапили, всіляко сприяти її розкладанню, закликати однополчан до дезертирства і до вбивства власних генералів.

Сто років тому, 1 вересня (14 вересня за новим стилем) 1911 року був знищений головний ворог революційного руху в Російській Імперії прем'єр-міністр Столипін. Сучасні придворні кремлівські історики на всі лади розхвалюють діяльність Столипіна і впроваджені ним «реформи», проте вони цинічно замовчують про те, що від цих «реформ» основна маса селянства ще більше вбожілі, що військово-польові суди, введені за ініціативою Столипіна...

Навіть найдосконаліший план перетворень можна зруйнувати через ексцес виконавців, тому питання стоїть не лише в тому, «що робити?», але й «хто це буде робити?». Головне питання для примітивної системи – це питання її стабільного функціонування, тому вона своїх ворогів не розмножує, але знищує. Якщо хтось всією душею ненавидить владу, котра втілює цю примітивну систему, то це ще не означає, що ця людина перестала бути рабом цієї системи.

Антифа видала черговий опус, що оголяє її опортуністичну і контрреволюційну сутність. На одному з сайтів, до якого ці діячі мають відношення, був розміщений коментар до листа Нікіти Тіхонова з Лефортовського СІЗО. У листі Тіхонов схвалює дії анархістів та інших лівих проти держави, при цьому засуджує субкультурну боротьбу, створювану антифою, боротьбу вигідну буржуазній системі, що направляє дії молодих людей проти «фашизму», а не проти капіталізму.

23 серпня анархісту Миколі Дедку, засудженому на 4.5 роки колонії загального режиму, виповнюється 23 роки.

Нікіта Тіхонов, герой російського національного спротиву розповів про своє ставлення до антіфа і лівих: "Про те, чим шавки відрізняються від анархістів, лівих і т.д. Взагалі-то, Інтернет-свідок, вони палили опорні пункти і авто ментів ще в 2008-09 роках. Чому Gazeta.ru не стала копати глибше 2010 року - х.з. (Якщо вже на те пішло, то вивчення лівого і анархістського терору в сучасній Росії Газеті.ру рекомендується почати з книги Ільї Стогова «Революція зараз», прим.). Відтак анархічні атаки на державу - це тренд, який буде розвиватися і далі. І я не бачу в цьому поганого. Більше радикалів активних і різних! Тим більше, що лівак, що атакує державу - зайнятий своєю справою, а лівак, що атакує підлітків у білих тапках - служить маріонеткою режиму. Я нічого не маю проти анархістів, комуністів та інших лівих, поки вони на мене не кидаються".