На початку ХХ століття починає набирати силу націоналізм, який до своєї національної програми додав програму соціальної революції. Революції, яка має здійснитися в ім’я нації і заради нації. Революції, яка покінчить з ладом, який більшість нації вважає за безправне бидло. Цей націоналізм, озброєний революційною соціальною програмою, став вершиною політичного мислення епохи. Адже що може бути прекрасніше, аніж справедливий лад...

За формою соціал-національна революція поділяється на дві органічно пов’язані складові: соціальну та національну. Соціал-національна революція за змістом є націократичною в державно-правовій сфері та соціалістичною в економічній царині. Соціал-національна революція здійснюється на практиці в політичній та економічно-господарській площинах у вигляді систематичної, масової, організованої елітним бойовим авангардом соціально-визвольної та національно-визвольної боротьби задля виживання і добробуту нації.

Вже доконаним фактом є формування і розвиток в Україні нового, молодого і радикального правого руху, який захоплює все більшу кількість українців. Те що цей рух є націоналістичним і надалі має бути таким, не викликає сумнівів. Але безсумнівним є і те, що національна революція неможлива без революції соціальної.

Перед нами 6000 років духовної історії людства. З потоку, що розлився всією планетою, народжуються великі культури та їх долі, що і складає історію в її справжньому, глибокому сенсі. [...] В основі кожної з цих культур закладено вічно незмінний етос. Він створює не тільки цілком визначений дух мислення, почуття та дій, дух держави, мистецтва та життєвого порядку, але також створює тип античної, індуської, китайської, європейської “людини”, із цілковито своєрідною структурою тіла та душі, єдиної в своєму інстинкті та свідомості, творить расу в духовному сенсі слова.

Самокритика – двигун прогресу людини, як особистості. Людина, що не володіє цією якістю або що не виховує її в собі, найчастіше в будь-якому процесі своєї діяльності прагне, перш за все, до задоволення своїх марнославних домагань до життя. Основною і кінцевою метою стає втілення цих бажань в життя в тій мірі, наскільки йому диктує це його особова жадібність. Всі прагнення і дії, а також світогляд і спосіб життя, що сповідаються такими людьми, можуть бути лише супутніми чинниками її справжньої мети, але не сама мета – всього лише засоби її досягнення. А це міняє всю картину ідейної спроможності і дій людини незалежно від того, наскільки вона активна в кроках, що робляться нею. Рано чи пізно його зовнішня з вигляду, найчастіше, бездоганна оболонка дасть тріщину, що відіб'ється на тих, з ким ця людина довгий час йшла поруч.

Почнемо з цін і тарифів. У відкритій ринковій економіці ціни чим далі, тим більше формуються під впливом не тільки внутрішніх чинників, а й зовнішніх. Внутрішні ціни на товари дедалі більше прирівнюють до зовнішніх. Якщо ціна на той чи інший товар вища за межами України, то його вивозять туди, і навпаки – якщо внутрішня ціна вища, ніж за кордоном, то цей товар починають ввозити. Вплинути на ціни адміністративним шляхом в бік їх зменшення стає все важче, особливо враховуючи наші зобов’язання, узяті при вступі до СОТ.

Идеализм, стремление к борьбе за лучшую жизнь, стремление к справедливости, поляризация взглядов на понимание и суть лучшей жизни и справедливости, безудержная тяга к действиям и радикализму, - это характеризовало молодежь в любые времена, характеризует в настоящий момент и будет характеризовать всегда.

Straight Edge це більше ніж просто здоровий спосіб життя. Його ідеї глибші і радикальніші. Straight Edge це не просто відмова від шкідливих звичок і речовин, а це і боротьба з ними. Ви запитаєте навіщо взагалі потрібен Стрейт Ейдж, чому не можна вести просто здоровий спосіб життя і не морочитися субкультурою? Це доволі правильне і актуальне питання. Розглянемо його з точки зору психології. Чого прагне людина? Вона прагне чогось яскравого і модного. Купуючи цукерки ви дивитесь спочатку на обгортку, а потім вже оцінюєте начинку. Так і будь-яка субкультура.

Ідеологічні, тактичні та аналітичні матеріали, пропагандистські та науково-популярні статті.

Усі статті

Хто такий Микола Рябовіл? Говорячи зараз про Романа Шухевича, Івана Мазепу, Байду Вишневецького, Симона Петлюру, Павла Скоропадського, Євгена Петрушевича або ж Авґустина Волошина – ми забуваємо не менш важливу фігуру. Цей чоловік створив ще одну Україну, яка протрималась більше року. Чому ж тоді ми про це не згадуємо? Чомусь сьогодні, на 91-річчя Самостійної Кубанської Народної Республіки, кількість згадок про це в пресі прямує до нуля. Не бачимо ми й жодних державних вшанувань та жодних почестей.