Продовжуючи цикл статей, присвячених кризі та вимиранню нації, я прийшов до висновку, що нашому брату якось всеодно, що населення України скорочується, і зараз складає менш ніж 46,2 млн. чол. А для когось і ця цифра є великою, бо оптимальною вони бачать кількість населення України у 10-15 мільйонів. І хоча ЗМІ нас тішать смішними прогнозами про загострення інстинкту розмноження під час кризи, всі ми чудово розуміємо, що населення вимирає, страіє. Населення України складається не тільки з українців, тому якщо приблизно порахувати кількість українців, то це десь приблизно 36,5 мільйонів. І тепер питання: хто в нашій країні захистить українців від вимирання?

Може силовий сектор, який дихає на ладан? Армія захистить українців, коли вона не має змоги проводити навчання, а її очільник, який вважає себе українцем, потихеньку відмиває гроші через неї? Ситуація з армією в Україні плачевна. Із дій уряду можна зробити лише один висновок: при зовнішній агресії ставку буде зроблено не на військову техніку, а не солдатів. Доречі, наша вельмишановна пані криза вже змусила людей шукати роботу в армії. Чи не та це армія, яка і своїх громадян, моряків, не змогла відбити у піратів? Чи не та це армія, де на 200 тисяч війська стоять 134 генерали? Навряд чи нас захистить така армія. Армія, де квадратне катають, а кругле носять... Армія, де більшість генералів не здадуть ФІЗО, і де прапорщики розтягують по домівках те, що ще можна розтягти.

Може МВС? Воно, начебто почало кроки на зустріч людям, обіцяючи дати усім адекватним і незасудженим громадянам право на носіння і застосування травматичної зброї. Але, з іншого боку, просить збільшити свій склад. Для чого? Аби душити народний гнів, який наростає під час кризи? Чи розправлятися з патріотами, як воно це вправно робило 18 жовтня 2008 року? Шляхом простих розмірковувань можна дійти висновку, що в Україні очікується сплеск злочинності у зв'язку з фінансово-економічною кризою. Луценко це дуже добре розуміє, тому намагається вжити превентивних заходів. Уявіть собі, у скільки разів збільшиться кількість карних справ після того, як межа кваліфікації дрібної крадіжки зменшиться до 150 грн. А красти менше будуть? Очевидно, що ні. Міліція як не була з народом, так вона з ним не буде. Поліцейська держава, де чисельність службовців МВС перевищує чисельність регулярної армії, навряд чи буде опікуватися своїм народом.

Може, нас захистить держава? Оно, гляньте, як вона добре захищає банки! Задяки їй наші улюблені банкіри збільшили свої прибутки майже вдвічі! А на рефінансування банків із держбюджету передбачено 44 млрд. грн., навіть більше, ніж на армію. Виходить, що банки країні дорожче, ніж безпека. Чи захистить держава своїх трудящих? Зараз ми вже бачимо, як вдало вона їх захищає. Так добре захищає, що планує весною викинути на вулиці 2 млн. чол. Влада подбала про народ аж на 68 місце в світі за рівнем життя. Щоб мали уявлення, це поряд з усім нам відомим Гондурасом. І за оптимістичними підрахунками, Україна вийшла на рівень 1994 року по показникам промисловості! Хіба не чудово?! Держава, де різниця між мінімальною пенсією і пенсією "народного обранця" настільки суттєва, що вкрадається думка, що ота книжечка під назвою "Конституція" - рулон туалетного паперу, яким постійно користується влада.

А що люди? А люди ще мовчать. Бубнять щось невдоволено, але мовчать. Ті, хто має більше сміливості, захоплюють заводи і погрожують вчинити акт самоспалення на головній площі країни. Інші вимагають зменшити транспортний збір і таки добиваються свого. Акції непокори - єдиний вихід для українців. Якщо ви ще не зрозуміли, що влада боїться прямих народних виступів і робить все, щоб їм зашкодити, то ви або сліпий, або дурний. Поки вони там дерибанять залишки народного скарбу, ми повинні гучно і сильно нагадати їм про себе. Про те, що нація хоче жити. Нам ще рано вмирати, ми повинні жити достойно, а не існувати. У нас є мета, і ми прийдемо до неї. Бо ми, українці, не звикли зупинятися на половині шляху.